Ультразвукова діагностика захворювань сечового міхура.

До недавнього часу цистопатія і рентген-методи займали провідне місце в дослідженнях сечового міхура (СМ), проте існує ряд протипоказань проведенню даних досліджень. УЗД є доступним, неінвазивним, інформативним методом діагностики. УЗ зображення сечового міхура вперше було отримане Л. БопаИ (1963) під час дослідження матки вагітної жінки. Е. Вагпеїї і Р. Магіеу (1974) представили УЗ картину в нормі і при різних захворюваннях. У 1964 році Н ТакаЬазііі і Т. ОпсЬі запропонували використовувати для дослідження сечового міхура і передміхурової залози (ПЗ) ректальний датчик і отримали поперечний перетин передміхурової залози. Пізніше для діагностики патологічних процесів в стінці СМ, зокрема глибини інвазії пухлини, був запропонований уретральний внутрішньо порожнинний датчик, який дає можливість досліджувати сечовий міхур в секторі 360 °(1974 р.). Свідчення для дослідження сечового міхура: пошук аномалій розвитку, виявлення ознак уростазу, його причин і наслідків, виявлення осередкової патології (камені, пухлини), дизурія, гематурія, рецидивуючий цистит у дорослих і гострий запальний процес у дітей, утвори і болі в малому тазу. При обстеженні сечового міхура обов'язковим є обстеження нирок.

Вимоги до устаткування: для клінічної практики в більшості випадків досить мати сканер середнього класу, що дозволяє проводити дослідження в В-режимі і уколектованого датчиками від 3,5 до 7,5 Мгц. Зручною є комбінація з конвексного датчика з частотою 3,5 Мгц для загального огляду і лінійного датчика 5-7,5 Мгц для детального вивчення зони інтересу, УЗД повинне проводитися на висоті клінічних проявів, в екстреній ситуації без спеціальної підготовки при добре заповненому сечовому міхурі, що досягається прийомом 3-4 стаканів рідини за 1 годину до дослідження. Оптимальним є заповнення сечового міхура до 250-300 мл. Дослідження сечового міхура доповнюється скринінговим дослідженням органів черевної порожнини.

Дослідження починають з поперечних зрізів від лона до пупка, далі подовжнє сканування від однієї сторони живота до іншої. Для отримання оптимальної візуалізації бічних стінок і передньої стінки. Іноді виникає необхідність повернути пацієнта на 30-45°. Будь-яка підозріла ділянка повинна досліджуватися поліпозиційно. Дослідження проводять і після сечовипускання для визначення об'єму залишків сечі, який обчислюється за формулою У={ поперечний розмір в см}х{ передньозадний розмір в см}х{ подовжній розмір в см}хО,52. Залишкової сечі може бути не більше 15 мл у дорослих. При дослідженні важливо визначити товщину стінки, контури сечового міхура, симетричність зображення, наявність трабекулярності, кістозних структур в порожнині сечового міхура і поряд з ним, ехогенних структур в порожнині сечового міхура.